Что такое Монино Конопля Мефедрон АМФЕТАМИН СОЛЬ ГАШ Кокаин

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Yo, люди! Сегодня я расскажу вам одну из своих историй, когда я улетел кайфанул от хорошего шана и рассекал по городу верхом на мексиканской лошади. О, да, я рэпер и наркоман, и эти две стороны моей жизни переплетаются, как паттерн на одеяле. День начался, как обычно, временем просыпания от абстинентного синдрома. Моё тело требовало свою долю закладки, чтобы снова почувствовать себя живым. Я знал, что нужно срочно сходить в касание, чтобы легко забрать то, что так сильно ждал. Да, я не горжусь этим, но кокаин – мой способ уйти от реальности и попасть в мир экстаза. Я почувствовал шан в кармане и понял, что сегодня будет настоящий улет. Схватив свою десятку, я отправился на улицы города, чтобы найти то самое место, где я мог бы кайфовать безмятежно. Но прежде чем это случилось, я зашёл в аптеку, чтобы купить всё необходимое для утоления своей голодной души – чипсы, колу и конфетки. Ведь после кокаина всегда хочется чего-то сладкого. Пока я шел по улице, я заметил группу парней, которые тайно обсуждали что-то среди себя. Я подошел к ним и спросил, не знают ли они, где можно достать кокаин или что-то подобное. Они посмотрели на меня так, будто я был безумцем, и сказали, что они не имеют с этим ничего общего. Что-то мне подсказывало, что они просто не доверяют мне или боятся засветиться. Не смотря на это, я не сдавался. Я продолжал искать, задавая этот же вопрос каждому, кто казался мне подозрительным или знакомым с этим миром. В конце концов, мне повезло: я наткнулся на одного мексиканского парня, который предложил мне то, что я искал. Он вел меня через темные улочки, пока мы не оказались в странном подвале. Здесь было полно наркотиков, как в моих самых смелых фантазиях. Я видел мешки с кокаином, блистера с экстазом и пакеты с марихуаной. О, да, это был настоящий рай для меня. Мексиканец сказал мне, что я могу взять все, что мне нужно, только если я расскажу ему свои самые безумные истории о путешествиях на лошади под воздействием наркотиков. Ничего, думаю я, я могу легко придумать такие истории. Так что я взял свою дозу, поднялся на мексиканскую лошадь и начал разъезжаться по городу. Ветер волосами, музыка гремела в наушниках, а я забывал о всем на свете, залетая в облака его уже знакомого экстаза. Я не останавливался, пока не побывал в каждом уголке города. В результате, я вернулся домой с усталым телом, разбитым от долгого катания по городу. Но, знаете, это было абсолютно того стоило. Я почувствовал себя свободным, мечтал о подвигах и ни на что не обращал внимания. Это был настоящий кайф! Наркотики – это чёрная дыра, из которой непросто выбраться. Я просто делаю свой выбор и надеюсь, что вы делаете свой. Оставайтесь на плаву!